Проаналiзовано фактори професiйної дiяльностi, якi впливають на задоволенiсть працею дiльничних лiкарiв-педiатрiв. Незадоволенiсть працею сприяє розвитку синдрому "емоцiйного вигоряння" - виснаження життєвих сил, що значно впливає на ефективнiсть працi. Визнаними факторами задоволеностi роботою є заробiтна плата, характер працi, соцiальнi аспекти, вiк, гендер, особливостi особистостi. За допомогою соцiологiчного опитування (анонiмного анкетування) та психологiчного тестування 121 лiкарiв з ознаками "емоцiйного вигоряння" доведено, що низький рiвень матерiального заохочення, несприятливий соцiально-психологiчний клiмат у колективi, неконструктивний стиль керiвництва, вiдсутнiсть у лiкарiв навичок спiлкування та саморегуляцiї знижують задоволенiсть працею; переважання жiнок у колективi та вiкової групи вiд 35 до 54 рокiв поглиблюють вплив вищезазначених чинникiв на розвиток синдрому "емоцiйного вигоряння", що реалiзується через порушення професiйної поведiнки, штучне згортання професiйних обов'язкiв, зниження емоцiйної вiдповiдi на проблеми пацiєнтiв. Тому менеджерам необхiдно постiйно вдосконалювати кадрову полiтику шляхом реалiзацiї заходiв щодо попередження впливу негативних факторiв трудової дiяльностi на особистiсть лiкаря.

Рассмотрены особенности психологического влияния факторов трудовой деятельности на личность и профессиональное поведение врача-педиатра поликлиники; существующее кадровое напряжение в педиатрии, тесно связанное с действием указанных факторов; определены возможные пути решения проблемы.

На підставі аналізу рівня і структури захворюваності медичних працівників, характеру впливу професійних ризиків медичної діяльності на стан здоров'я медиків запропоновано підходи до оптимізації існуючої системи заходів щодо збереження та відновлення здоров'я кадрових ресурсів медичної галузі. Запропонована "Концепція оптимізації охорони здоров'я працівників медичної галузі" може розглядатись як варіант громадського обговорення законопроектів щодо соціального захисту медичних працівників (в частині заходів з охорони здоров'я), внесених на розгляд Верховної Ради України.

Вивчено особливості формування психоемоційних і соматичних розладів здоров'я лікарів-педіатрів поліклінічних закладів у формі професійного "вигорання" за впливу комплексу чинників-детермінант професійної психоемоційної напруги. Проведено системний аналіз управлінської діяльності стосовно його збереження та відновлення. Науково обгрунтовано та розроблено систему професійної реабілітації лікарів-педіатрів. Доведено її ефективність на підставі результатів впровадження певних елементів в практику діяльності поліклінічних лікувально-профілактичних закладів. Зазначено, що якісно новими складовими системи є "Кабінет охорони здоров'я співробітників" як функціонально-структурна одиниця поліклініки для дорослих, діяльність якого розповсюджується на медичних працівників дитячих поліклінік теориторії обслуговування, та підсистема інформаційно-навчального забезпечення лікарів-педіатрів. Відзначено, що запропонована система забезпечує оптимізацію стану здоров'я лікарів-педіатрів у процесі трудової діяльності завдяки застосуванню профілактичних і реабілітаційних організаційних технологій.

В усіх країнах існують проблеми, пов'язані з підвищенням попиту на медичні послуги та збільшенням кількості високовартісних технологій і лікарських засобів, необхідних для поліпшення і підтримки здоров'я. Мета дослідження полягала у визначенні медико-соціальної та економічної значимості епілепсії як однієї з хвороб, результативність лікування якої тісно пов'язана з рівнем витрат і ступенем безпеки терапії для пацієнта. Об'єктом дослідження слугувала хвороба - епілепсія, предметами - епідеміологія, медичні й соціальні наслідки епілепсії, вартість лікування хвороби в різних країнах світу. З використанням методу системного аналізу світових і вітчизняних наукових джерел встановлено, що для більшості країн світу характерний високий рівень і постійне зростання поширеності епілепсії, етіологічна і клінічна гетерогенність захворювання, високий рівень інвалідності, висока вартість нових протиепілептичних препаратів і діагностичних технологій. Одержані результати свідчать про доцільність регулярного проведення керівниками закладів охорони здоров'я та практичними лікарями оцінки вартості лікування і ефективності використання ресурсів у зіставленні з результативністю медичної допомоги хворим на епілепсію.

Проаналізовано результати соціологічного дослідження підлітків Закарпатської області. Показано, що соціальна поведінка підлітків не сприяє формуванню здоров'я. Ще до підліткового віку (в 11 років і раніше) діти пробують палити тютюн, вживати алкоголь і наркотики. У подальшому такі спроби в частини підлітків трансформуються у стійку звичку. Діти нераціонально харчуються, недостатньо активні фізично, а також практикують небезпечний секс. Одержані результати можна використовувати як інформаційну базу для розробки заснованих на фактичних даних профілактичних міжгалузевих програм щодо збереження здоров'я дітей.

Визначено основні підходи до механізму управління якістю профілактичної допомоги. Використано матеріали, які характеризують проблеми управління якістю профілактичної допомоги; метод системного аналізу. Результати дослідження свідчать про зменшення обсягів профілактичної роботи серед населення. Для вирішення цієї проблеми запропоновано технологію управління якістю профілактики шляхом збору відповідної інформації, її аналізу, виявлення відхилень від еталонних значень показників профілактичної роботи і прийняття управлінських рішень для усунення відхилень і проведення коригувальних заходів. Запропоновано сучасний підхід до трактування поняття "якість профілактичної допомоги" з використанням системи понять відповідно до конкретних умов функціонування системи охорони здоров'я. Представлено методику розподілу повноважень і функцій між різними рівнями управління профілактичною допомогою населенню. Проведений аналіз свідчить про необхідність перегляду концептуальних підходів до оцінки ролі профілактики для збереження здоров'я населення, змісту поняття "якість профілактичної допомоги" і розподілу функцій і повноважень між різними рівнями управління профілактичною допомогою.

Узагальнено результати адаптації опитувальника "Quality of Life in Childhood Epilepsy Questionnaire QOLCE: Parent Form" (Sabaz M. et al., 2000) до вітчизняних умов. Доведено надійність і валідність україномовної версії за допомогою статистичного аналізу.

Наведено результати системного аналізу світових і вітчизняних наукових джерел, нормативних актів, якими визначено роль стандартизації в охороні здоров'я, її значення для управління якістю медичної допомоги, сучасний стан впровадження медичної стандартизації в діяльність закладів охорони здоров'я України, а також перспективи подальшого розвитку з урахуванням актуальних завдань реформування галузі.

Висвітлено вдосконалення методичних підходів до створення в закладах охорони здоров'я локальних протоколів і клінічних маршрутів пацієнта. На базі розподілу клінічних станів з урахуванням стадії та характеру перебігу хвороби, а також фази патологічного процесу в межах нозологічної форми запропоновано розробку локальних протоколів відповідно до клінічного діагнозу конкретного хворого, а також клінічного маршруту пацієнта за формалізованими блок-схемами.

Запропоновано адаптовану методику анкетного опитування пацієнтів або їх представників стосовно задоволеності якістю одержаної медичної допомоги. Результати опитування можна використовувати як інформаційну базу для визначення аспектів підвищення ефективності діяльності закладу охорони здоров'я.

Розглянуто основні підходи до управління якістю медичної допомоги в закладі охорони здоров'я на основі міжнародних стандартів ISO серії 9 000 та гармонізованих з ними вітчизняних аналогів. Запропоновано практичні рекомендації та методики з побудови та впровадження елементів системи управління якістю в практичну діяльність керівника медичної установи.

Наведено історичні етапи розвитку менеджменту якості в товарному виробництві та в медицині на основі теоретичного аналізу наукових джерел за темою. Зазначено, що кожному етапу відповідає своя концепція управління: на зміну концепції контролю готової продукції послідовно прийшли концепції контролю технологічного процесу, менеджменту якості, комплексного управління якістю, загального менеджменту якості. Сучасний системний підхід до управління якістю медичної допомоги передбачає використання якісних ресурсів, дотримання стандартів медичних технологій і широке залучення до управління якістю, поряд з керівництвом, усього медичного персоналу, що є запорукою одержання якісного результату лікування.

Зазначено, що організація забезпечення належного рівня якості медичної допомоги в закладі охорони здоров'я - одна з найважливіших функцій керівника, що потребує від нього відповідних знань, вмінь і навичок. З метою вивчення та поширення досвіду підготовки слухачів кафедри управління охороною здоров'я Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика з питань менеджменту якості медичної допомоги здійснено системний аналіз навчально-методичних матеріалів за період 2010 - 2013 pp. Встановлено, що проведено кількісні, структурні та якісні перетворення навчальних планів і програм, впроваджено новітні технології навчання, що відповідають міжнародним освітнім стандартам, з урахуванням потреб населення нашої країни в якісній медичній допомозі. Досвід можна поширити на інші заклади післядипломної медичної освіти України.

Наведено результати порівняльного аналізу видів і обсягів діагностичних досліджень у реальній клінічній практиці і рекомендованих вітчизняним Протоколом діагностики та лікування гострої пневмонії у дітей на прикладі закладів охорони здоров'я Чернігівської області. Встановлено, що, крім обов'язкових, використовуються додаткові дослідження, не обгрунтовані тяжкістю клінічного стану і супутньою патологією.

Ключовим моментом у сфері управління якістю медичної допомоги є стандартизація, якій підлягають усі елементи системи управління. У вітчизняній медичній галузі стандарти організаційних технологій не впроваджені. Мета дослідження полягала у визначенні основних підходів до стандартизації організаційних технологій у системі управління якістю медичної допомоги на основі світового міжнародного досвіду та можливостей їх застосування у вітчизняній системі охорони здоров'я. Встановлено, що стандартизація організаційних технологій в Україні на основі процесного підходу започаткована Концепцією управління якістю медичної допомоги, а механізми застосування процесного підходу викладені в положеннях міжнародних стандартів ISO серії 9000, адаптованих в Україні, зокрема до галузі охорони здоров'я. Стандартизація організаційних технологій на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000 та їх вітчизняних аналогів може бути використана для виконання необхідних завдань і функцій керівником закладу охорони здоров'я у сфері управління якістю.

Наведено результати соціологічного дослідження серед керівників закладів охорони здоров'я усіх рівнів медичної допомоги Запорізької, Івано-Франківської, Черкаської, Чернігівської областей та м. Київ, проведеного з метою встановлення відповідності освітнього рівня респондентів вимогам вітчизняних стандартів і нормативів з питань управління якістю медичної допомоги. Основним інструментом дослідження слугувала анкета, питання якої стосувались характеристик якості медичного обслуговування та функцій і методів управління нею. Аналіз одержаних даних засвідчив необхідність вдосконалення професійних знань представників керівної ланки з питань раціонального використання ресурсів, стандартизації медичної допомоги, оцінки якості та інформаційної підтримки управлінських рішень, що можливо шляхом безперервного професійного навчання як на додипломному, так і післядипломному рівні.

Мета роботи - провести оцінку проміжних результатів діяльності навчально-тренінгового центру медичного персоналу Чернігівської обласної дитячої лікарні, створеного у жовтні 2012 р. Проведено системний аналіз документів, що підтверджують діяльність центру (наказ керівника закладу, навчально-методичні матеріали, графіки навчання та дані про відвідування занять, всього 43 документи), дані інтерв'ю 17 завідувачів відділень. Встановлено, що діяльність центру спрямована на підтримку та розвиток знань, вмінь і компетенцій спеціалістів п едіатричної мережі області з питань якості медичного обслуговування. Структура навчальних програм складається з 2-х модулів: загального теоретично-довідкового та проблемно-орієнтованого на результати діяльності. Навчанням охоплено, залежно від тематики, від 83 до 96 % запланованої цільової аудиторії; слухачами підготовлено 18 письмових пропозицій з актуальних проблем покращання якості. Ефективність навчання визначається за встановленими критеріями. Висновок: досвід роботи центру оцінюється позитивно і може бути рекомендований до поширення в інших закладах охорони здоров'я.

Актуальним питанням сучасної європейської політики є забезпечення функціонування якісних систем охорони здоров'я. В Україні розпочато запровадження стандартів на систему управління якістю медичної допомоги на основі національних стандартів і ДСТУ ISO 9001:2009. Мета роботи - вивчення досвіду проектування та реалізації процесів управління в межах системи управління якістю в Чернігівській обласній дитячій лікарні. Методами дослідження слугували системний аналіз нормативних і внутрішніх документів, процесного підходу, описового моделювання. Встановлено, що в закладі у процесі розробки системи управління якістю на основі ДСТУ ISO 9001:2009 спроектовано взаємопов'язані процеси управлінської діяльності, реалізація яких у 2011 - 2013 рр. забезпечила зростання інтегрального індексу задоволеності пацієнтів медичною допомогою за 10-бальною шкалою з 8,69 до 8,85, а співробітників професійною діяльністю - з 8,65 до 8,83. Впорядковано процеси надання медичної допомоги за 24 нозологічними формами, покращились їх показники відносно планових індикаторів якості. Відкрито навчально-тренінговий центр для безперервного підвищення кваліфікації персоналу. Висновки: набутий досвід підтвердив ефективність діяльності у сфері забезпечення якості системи управління.

Вирішено актуальну проблему сучасної вітчизняної соціальної медицини - якость медичної допомоги населенню - шляхом медико-соціального обгрунтування моделі системи управління якістю, спрямованої на її покращання. Досліджено нормативно-правове та методичне забезпечення діяльності в сфері якості медичної допомоги, результати реалізації державної політики на усіх рівнях управління охороною здоров'я. Виявлено основні недоліки запроваджених механізмів регулювання якості - ліцензування, акредитації закладів охорони здоров'я, підготовки управлінських кадрів. Проаналізовано відповідність реальної клінічної практики вимогам діючих медико-технологічних документів, організаційним вимогам, проведено оцінювання якості медичної допомоги за її компонентами (своєчасністю, доступністю, безпекою, результативністю, справедливістю, економічною ефективністю) в закладах охорони здоров'я. Обгрунтовано та розроблено перспективну багаторівневу модель системи управління якістю медичної допомоги в охороні здоров’я України, а у її складі - структуру програм і планів з якості, а також і методи та засоби їх реалізації, провідними з яких є стандарти на систему управління якістю. Запропоновано моделі служби внутрішнього аудиту та самооцінки системи управління якістю в закладі охорони здоров'я, індикатори якості та технічне завдання на автоматизовану систему моніторингу якості, розроблено навчально-методичне забезпечення системи. Доведено медичну, соціальну й економічну ефективність моделі, впровадженої у закладі охорони здоров’я.